Розмиті каплями дощу силуети за вікном. Крокує вдаль моє життя. Скільки загадано мрій серед зірок під мелодію вітру і шум джерельця?... Нездійснені обіцянки стираються часом! Порвані фіранки летять полями в небуття… Вони, як мрія, полетять… і забудуться, і вітер без жалю відправить їх у чужі краї… 01.12.2017 © Марія Семців
ID: 763575 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 02.12.2017 18:42:13 © дата внесення змiн: 02.12.2017 18:42:13 автор: Марія Андрійчук
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie