Весь страх, весь біль, любові зрада
Це всіх Обман так полонив,
Він ясно бачити завадив
І їм ні слова не ронив.
Окутав розум він плітками,
Заставив вірити всім людям
І цілувати всіх устами,
Де отруїтись можна буде.
Віддалив всіх від всіх сердець,
І поверхнево він роїться,
Він на словах є молодець,
А у душі своїй боїться,
Що вмить чіпляється за всіх:
За некоректну поведінку,
За той чужий веселий сміх,
Як ніби вкрали його жінку.
Насправді заздрить і Обман.
Він так пустий із середини,
А на поверхні є дурман,
Самотній він вмира в людині.
Обман боїться бути сам,
Бо його суть у інших людях,
Належить всім він голосам,
Його нема у серці в грудях.
