Вколисує ніжність цей гуркіт смертей
Не знаю...здається...звикаюсь...
Пітьма... в ній жар від свічей
злизав вже зашерхлую спрагу.
Чи крики,чи зойки,чи знак запитань,
Там світ дає раду тривозі,на пам"ять
перепустку хтось вже забрав,
Кривава реальність,біблійні канони.
Не має порогів і двері у там
У святість зашиті беззвучну.
І почерком шпарин не в риму писав
Сльозами згорівшого воску.
Вколисує ніжність білючості сна,
І тільки холодний взір в вічність.
Біль залишився в невинних серцях
Босоногої юності,зрілості діти.