Історії картини біло-чорні
Нагадують про себе кожен раз:
Про голод, Соловки, війну, Печору,
Репресії, СРСР, Донбас.
Немає у житті і випадковостей –
Час нанизав події на спіраль.
Здається, вже фінал відомий повністю,
Та знов народ уроків не зібрав.
Тому й розп’ята знову Україна:
Мордує Захід, Схід – у пазурах…
Чому ж і досі ми такі наївні?
Чи не пора усіх в кулак зібрать
І відсіч дати Заходу і Сходу,
Сказати горде «ми вже не раби»,
Вклонитись пам’яті борців сивобородих,
Живий кордон з людей своїх зробить.
Для цього треба віру підкувати
У те, що ми один міцний народ,
Що Україна – справжня наша мати
Й нема в ній місця для чужих заброд!
27.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
"І відсіч дати Заходу та Сходу..."
бо в нас, як кажуть, из огня да в полымя...
Я підтримую Ваші думки, Ганно. Хотілося б іще, щоб і віра у один народ та у Бога теж була одна. Бо на цьому підґрунті дуже просто сіяти ворожнечу всередині країни різним політичним угрупуванням для своїх меркантильних цілей.
Не можу не погодитися з Вами. Здалось на мить після розстрілу Небесної сотні, що прозрів народ, тепер же знов ошуканий, убогий,утратив віру навіть і у Бога.А віру повернути так не просто, коли і зліва, й справа, й в тебе постріл.
спасибі, що читаєте.