ЛІСОВИЙ СУМ
Є загадкова вілла лісова!
Де все, мов казка, дерева й трава…
Вона стоїть окремішно у лісі –
Там чутно схлипи Мавчиної пісні…
Співає листя шелестом своїм:
Як не судилося зійтись нещасним їм…
Про те, що у кохання скорбні очі…
Що мрії обернулись в поторочі…
Іде до лісу дівчина, сюди,
Де парубка зустріла край води,
Де грає від для неї на сопілці,
На зрубаній колись вербовій гілці…
Проте мелодія недовгою була,
Хоча зворушити могла би і орла…
Зненацька парубок ті трелі перервав,
Бо присуд – іншу полюбити – мав…
А дівчини душа – навік лишилась в лісі…
Співає тут закоханим свою скорботну пісню
Про парубка з блакитними очами,
Що тінню тут з’являється ночами…
І так чарівно, ніжно, мов у сні,
Беруть за душу в лісі ті пісні –
Цілющим подихом квітучої весни,
Тужливим шепотом листочків восени…
Там плач дощу за леготом ясним
І сльози Мавки за коханням неземним…
Ви були там, де гомін лісовий?
Не гомін, власне, - схлип пісень живий…
м. Львів автор Наталія Калиновська