Під враженням оповідання
Федора Чужі «Мрійник»
Не дай Вам Бог життя своє покласти
На ниву творчу в прагматичний час!
Життя Петренка*, як за приклад взяте,
То – засторога, не дороговказ.
Ніхто тобі ніде не допоможе
І доброзичливо не прийме твір –
За все платити треба гроші, гроші,
Бо лиш вони у цім житті кумир.
Людина пише, відкриває душу –
Скарби сердечні сипле всім до ніг,
Та зі скорботою признати мушу –
Творцеві необхідний оберіг:
Сім’я, робота, пенсія нехила,
Щоб на життя було і на тираж –
У кого гроші, блат, у того й сила –
На презентаціях – ажіотаж!
Буває так, що з «гульчин ніс» таланту,
Та є настирливість, цинізм, обман…
І пробиває , справді, мов тараном,
Бюрократичні двері графоман.
То ж, припадають пилом на полицях
Державою оплачені книжки –
На них ніхто не хоче і дивиться,
А той все далі «творить» залюбки!
17.09.2017
* Сергій Петренко – Кременчуцький поет, голова поетичного клубу «Цвіт калини», член Полтавської обласної спілки письменників НСПУ.
Самотній чоловік, захворівши ,трагічно пішов із життя, не витримавши жалюгідного становища безпомічної людини-інваліда.
Актуальну і болючу тему зачепили, Нілочко. За те, що "пишуть, відкривають душу, скарби сердечні сиплять всім до ніг" ще й повинні самі оплачувати свій труд, аби він не канув у Лету не пізнаний ніким...
Правда жахлива. А приклад кричущий - і болючий. "Королі-бюрократи" на ниві творчій ще більш огидні, аніж будь-де. Час усе розставить на свої місця, звичайно, але поет часто не доживає до справжнього визнання саме завдяки огидним реаліям сьогодення.