Роки минають, треба далі жити
Не втомлюється тільки час!
Ми люди, ми слабкі, беззахисні
Кінець колись настане і для нас.
Ти озирнися, що лишив корисного
Що збудував чи зруйнував хоч раз?
Та хтось про тебе чути гребує
А хтось не забуває повсякчас.
Чи ти шукав грааль сященний- істини
Чи ти боровся проти злої долі
Чи може ворога здолав не міцністю
А словом сильним і незламною волею.
Ти падав, але підіймався знов.
Був непорушним, коли серце розривалося
І дивлячись у вічі смерті
В тобі завжди людина залишалася.
