Сьогодні отримала подарунок — другу збірочку віршів Валентини Ланевич. Поздоровляю Валю з цією вагомою подією в її житті. Пропоную передмову до збірки, яку я написала на прохання Валентини.
Любов, турбота і повага,
І вірність, чесність, доброта.
І сила волі, і наснага,
Дається все те неспроста.
Саме з цих слів мені хочеться почати передмову до нової поетичної збірки Валентини Ланевич . В збірку « На межі» ввійшли вірші, тематика яких цікава для всіх. Вони наповнені радістю, і коханням, любов’ю і розчаруванням, біллю і надією. Валентина Ланевич в віршах залишає свої роздуми, сумління, бо шукає відповіді на питання, які їй постійно задає життя. Людина небайдужа до долі своєї Батьківщини, не може обійти осторонь нашу загальну біду — війну на Донбасі, Крим.
З каламуті думок пробивається чітке чому,
Нашароване часом, з відлунням пекельного Сходу.
Чом утратили силу свою ми так раптом в Криму
І чому винуватці не кажуть всю правду народу?
або: Дим стелиться ж на Сході їдкий щоночі,
Твої, Тарасе, нині згадую слова.
Україна вільна та вони пророчі,
Кров’ю окроплена земля, але жива.
Слова про Україну, це — не надуманність, а почуття, які Валентина несе через все життя:
Моя ти, матінко, моя ти, ненечко Вкраїно!
Сльозою гіркою умивана твоя землиця.
Поклони щирі б’ю, скрушно припавши на коліно,
Молю до Бога, щоби трималась у душах криця.
Вона любить свій рідний край, його неповторну красу, тому й вірші, як ковток свіжого повітря — їх хочеться перечитувати знову і знову.
Валентина пише просто, доступно, всім знайомими словами, які в її віршах грають іншими фарбами. Читаючи вірші, мимоволі поринаєш в свою річку життя, в свої спогади і мрії. Ось як вона пише про початок свого дорослого життя:
Наділила доля хрест мені в дорогу,
Чемодан у руки, туфельки на ноги.
Шепотів щось вітер, сіючи тривогу,
Торсав за кофтину, відлунням лиш кроки.
А ще місяць в небі шукав половинку,
Златом навкруг зорі плели павутинку.
Похилилось жито в вечірнім спочинку,
Бігла в даль стежина не знаючи спинку.
Десь далеко в лісі совушки кричали.
Шелестом у листі вишні проводжали,
В мандрівку життєву кликали вокзали,
Що не все так просто, чомусь не казали.
Цей вірш я навмисне не хочу розкладати на окремі цитати, бо він цього не заслуговує. Так просто і так щиро написано про прощання з дитинством, про відчутне розчарування, бо не все так просто. Треба було долати свою дорогу життя і водночас дорослішати, бо «вибрики» долі треба було долати самостійно.
Пейзажна лірика теж не оминула поетичне натхнення Валентини Ланевич.
Притихла злива з вітром зірваним листком,
Осіннє сонечко пробилось крізь хмаринку.
Пахне в повітрі айстрами та полином,
Струсила яблунька дощу мені краплинку.
Лірика про кохання в поетичному житті Ланевич займає особливе місце, бо жінка не може жити без кохання, надії і віри.
І два тіла зливаються в ніжнім танку,
І любов пелюстки розпускає червоні.
- Не лишай, мій коханий, ніколи, - молю,
Чутно ледь, - душі наші такі безборонні.
або:
Ой, любове моя, мій дурманочку,
Закружляла мене, понесла в небеса.
Встала п’яна тобою ще зраночку,
Вчарувала кохання хмільная краса.
Не кваптеся перелистувати збірочку поспіхом, бо кожен вірш , це — відкриття, це — поезія душі Валентини Ланевич. Жіночки, що народилася на Любешівщині, в простій, роботящій, великій родині і намагається подарувати кожному читачеві краплиночку свого терплячого, небайдужого, люблячого серця. А завершити передмову хочеться такими словами Валентини Ланевич:
Тільки життя дається раз прожити,
Якої б не досяг в польоті висоти.
Не сип з руки ти бруду до криниці,
Котра дала напитись чистої води.
Надіюся і вірю, що ця збірка віршів буде приємним і несподіваним відкриттям для кожного читача. Бажаю Валентині творчої наснаги для нових віршів і нових збірок.
І я від усієї душі дякую тобі, Олю, за теплі слова про мою збірочку і за твоє велике, добре та щиро-безкорисливе серце, завжди готове відгукнутись, прийти на допомогу кожному, хто того потребує, а це так важливо, знати, що у твоєму житті є друг, на котрого можна покластися.
Приємно читати про таку гарну життєву подію - вихід збірки Валентини Ланевич. Приємно, що Ви, Олю так майстерно познайомили нас з цією збіркою.
Бажаю і Валентині, і Вам, Олю, творчих злетів, бажання писати, нашіптувань Музи і захоплено-зачарованих читачів....
До гарних віршів - гарна передмова! 
Валі поздоровлення і найкращі побажання! 
