Ти чуєш музику дощу?
Ту незабутню, потаємну,
Таку близьку, до болю щемну,
Таку знайому до плачу
Ти чуєш музику дощу?
Дощ тихо стука у вікно,
Немов би хоче нагадати,
Про що не можна забувати:
Про те, що вже колись давно
До нас він стукав у вікно.
Дрібних цих крапель срібний звук -
Мов давніх літ двінке відлуння,
Коли ми вдвох, щасливі, юні,
Не в силі розімкнути рук
Вслухалися у крапель стук.
Та музика дощу була
Ясна і чиста, не журлива,
Як наша доля незрадлива,
Що дар кохання нам дала.
Такою музика була.
Почуй же музику дощу!
Він виграє на срібних струнах
Для нас, іще душею юних!
Я не сумую. Я мовчу.
І чую музику дощу.
