Сниться «Світич»*, хоч минули роки,
І на згадку тільки фотографії…
Пішли вдаль студентськії мороки,
Але хор – сторінка біографії.
Як гігантська чарівна машина
Погляд, жест…. І звук чарує всіх
Як же хочу знов туди, в минуле
Де співала в «Світичі» п’ять літ.
Чи хто знав, як завмирало серце,
Тріпотіло в грудях від краси?
Коли «Щедрика» співали лунко,
Й злагоджено слались голоси.
А «Цвіт папороті», ніби якесь диво,
Вплели вміло партії в вінок,
Я тоді була така щаслива,
Десь далеко від земних думок…
Вмить душа злітала до небес,
Коли зазвучав «Поргі і Бесс»
Як завмирали тоді глядачі
Коли слухали, як «лев спить вночі»…
Велика гордість дарувалась нам,
Коли співали про «науки храм»
Що крізь століття «лебедем пливе»
І розквітає в серці все живе...
Скільки праці вкладено у нас,
Як важливий був тоді хор-клас!
Й досі, коли понеділок, середа
Око на годинник погляда.
Ще крім співу, скільки виховання
Дисципліна, самотренування,
І завжди у колективі лад -
А це все неоціненний клад…
Дякую за все, керівники,
Пам’ятаю Вас всі ці роки,
Що навчали ви мене співати
(Ой не легко хором керувати…!)
Шана Вам за нелегку роботу,
Професійність, відданість, турботу,
За поради виважені й щирі,
Живіть в радості, добрі і мирі.
Дякую, що вчили мене жити,
Сцені й глядачам завжди служити,
Обіцяю, «Світича» красу -
З гордістю в майбутнє понесу.
"Світич"* -Молодіжний хор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя створений у 1993 році. Художні керівники та диригенти хору — Шумська Людмила Юріївна та Костенко Людмила Василівна. Концертмейстер — Брюзгіна Галина Георгіївна.
З гордістю в майбутнє понесу...
Инночка, я тоже с детства всегда пела в хоре, затем будучи студенткой, пела в женском, смешанном,пела в ансамбле,занималась вокалом...Незабываемо!!!
Ця любов назавжди! 
