Море потроху тонуло в імлі і тумані,
На реї хитався ліхтар, його тіні палали
Уламками світла в кишенях життя капелана—
Вічним метанням від істини до маячні.
Він мовчки дивився у море, а хвилі потому
Зливалися з ріками затишку рідного дому,
Трави ланів огортають міські кордони,
Маленьким хлопчам він пливе у них вдалечінь.
З радіохвиль лунають команди рейхсфюрера
Рівними лавами йдуть попід темними мурами
Солдати. У захват юнацької мрії занурені.
Мов триста спартанців.
Хвилі мобілізацій.
А далі — шелест землі від ударних хвиль
Крик чистих душ, мов скошеної трави,
Світ був у стані натягнутої тятиви,
Тепер він випустив гнів — і горить в огні.
Мама і тато не спали вже кілька ночей
Пульс агоній незряче тече в бомбосховище
Від маківки до п`ят крижаний огортає щем.
Холод пече, мов у плоть проникає мечем.
Капелан фізично не там, де його душа.
Зараз він міцно стискає лезо ножа, не відчуваючи болю,
Вдивляється в кола.
Капітан віддає команду:«На абордаж»
А він чує, як мама читає їм Отченаш,
В який тато не вірить,
Але його теплі долоні
Розтоплюють будь-яку сталь, навіть дуже холодну...
Ніж падає з рук, фарбуючи море в червоний
І омивається, поки стихія несе.
«Ну що ж, врешті-решт, —думав він, —омивається все».
Ставши німим звукописом мідно-прозорим,
Він ніби мовчав все життя — говорило Слово
Світанковим дзвоном рубінових колискових,
Тихою тінню смарагдових шелестінь.
Замкнутий простір думок — заболочена жертва,
Віра вела прописаним шляхом вперто,
Та море у штилі здавалося зовсім мертвим.
Роками в війні залишались його кораблі.
Ніхто не спалив їх.
Десь клекотіли чайки
Пір'я, мов душі загиблих злітали прощанням
Море байдуже дзеркалило все і мовчало.
Бо вічне завжди байдуже у власній імлі
Доброго теплого вечора, Ніночко. рада вам. Колись ви сказали, що я стала мудріше за той час... шрами лишаються, шрами роблять нас людьми.. стільки треба розказати вам за чаєм ... обіймаю...
Доброї години доби,Сонечко.Ти розумієш,що ти написала афоризм"шрами глибокі.роблять нас людьми" якщо філософськи мислити.Ситуації які нас обромляють в різні рамки долі,видають мудрі вислови,які сховані у резервних сотах мозку.Думаю,що все таки,щось налагоджується,хай щастить.Буду чекати листа. Обіймаю.