Чому в нас небо забирає найрідніших?
Того,кому ще жить і жить?
А біль такий пронизливий,жахливий
Від нього серденько щимить.
Мені не вистача тебе,бабусю
Ти навчала розуміти котра стоїть година дня.
Була такою доброю до мене,
а я жахливою була.
Не розуміла я,що значиш ти для мене
і навіть тисячі "пробач" вже пусті й даремні
Адже немає кому іх сказать(Т.М)
До тебе я не часто приїздила,
Чесно кажучи,не дуже й хотіла
Хоча ти теж багато чому мене навчила
Пам'ятаю наші ігри...
Була сліпою я,хоч бачила все навкруги,
та не помітила як згасла ти(В.І)
Легше від цих слів не стане
Бо ті,кому це адресовано,
Їх не прочитає,
але хоча б для Вас,це пам'яткою стане
Що своїх рідних слід поважати,
І в жодному разі їх не забувати.
