Мені милі Поліські простори,
Зачаровує чудовий цей край.
Де озера і гаї верболози,
Що розкинулись аж за небокрай.
Завжди проводжаю я сонце,
Милуюсь коли за обрій іде
І сіре покривало туману,
Ніч над гладдю озер розпростре.
Тоді душею завжди полину
В рідні гори Карпати свої.
Де залишив свою родину,
Де пройшли роки мої молоді.
Там по зелених полонинах,
Де смереки купались в росі,
Босоніж ходив я по стежинах,
Що тепер заросли уже усі.
Немає буйних лісів тих зелених,
Тільки стоять сухі смереки сумні.
Гори дорогами пробороздили,
А по узбіччю виглядають тільки пні...
Мені милі Поліські простори,
Зачаровує чудовий цей край.
Де озера і гаї верболози,
Що розкинулись аж за небокрай...