Коли кацап заходив в нашу хату,
Бідою це кінчалося для нас.
Приходив грабувати і вбивати,
В часи Мазепи і в недавній час.
Згадай Батурин, спалений дощенту,
Заколотих штиками немовлят.
Такі трагічні і страшні моменти
З історії ще досі нам ятрять.
Не можна пробачати і забути
Всіх злодіянь московської орди,
Як стали Фермопілами* в нас Крути,
Бо призведе байдужість до біди.
Московський чобіт перетис нам горло
Вбирати кров земля вже не могла.
Забрали збіжжя, щоб замовкли жорна,
Хребет ламали нашого села.
Життя ламали, долі і надії,
Голодомор створили у краю
Де споконвіку жили гречкосії,
Зробили пекло у земнім раю.
Голодомор, вбивали, катували,
Вивозили на північ, в табори,
В Сибір з дітьми малими виселяли –
Реалії радянської пори.
Нас кидали в атаку тисячами,
Лише з кусками цегли у руках…
І дно Дніпра, засіяне кістками,
Ховає в собі досі весь цей жах.
Мільйони закатованих та вбитих
Вина яких була лише у тім,
Що народились жити та любити
І душу українську Бог дав їм.
Звести зі світу, душу розтоптати
Катам московським так і не вдалось.
Про ці страхіття треба пам’ятати,
Страшну ціну сплатити довелось.
Бо ворог свої спроби не полишив.
В умовах вже гібридної війни
Цинічним став, підступним і підлішим,
А в звірствах завжди славились вони.
Тому усі, хто каже про братерство,
Міфічну дружбу і якусь рідню
У собі мають гени людожерства
І нам готують нову западню.
Тож будьмо пильні. В пам’яті народу
Хай закарбується назавжди постулат –
Одвічний ворог в нас живе зі сходу,
А московіт – ніякий нам не брат.
*Фермопіли – гірський Фермопільський прохід, який під час греко-перських воєн, в 480 році до н. е. стійко обороняли 300 спартанців на чолі з царем Леонідом, загинувши в нерівній сутичці.
30.08.2018 р.
