БЛАЖЕН МУЖ ЯКИЙ БАГАТИЙ ДУШЕЮ
Блажен ,той муж ,який багатий своєю душею?...
та світлі думки ,у нього –священні письменна...
Запалює, смолоскипи вечірньою зорею
Будує, міст сходинки до небесного вівтаря.
Стою ,під відкритим небом ніби хати не маю...
На рахманській землі, думи розпирають маківку..
Вже по землі ,не ходжу ,а птахом увись літаю...
Сяду на човен місяця попливу на спасівку.
Я мовчки, люблю спостерігати за божим світом...
у житті, не люблю базік у кого довгий язик,
І до півночі, розмовляю із нічкою з літом,
В моїй душі, до запаморочення втомлений лик.
Борись ,мій народе здобувай волю свободу!...
Допоки, ходити блудною вівцею голодним?...
Будь господарем, щоб не пити заржавілу воду...
щоб між світами ,стати шляхетним і благородним.
Наймогутніше ,найсильніше царство є у царя?...
Де зоране ,засіяне поле, і не в бур'яні,
Меле ,млин жорна щодня білий хліб смакує дитя...
Вітри ,дують не з давнини ,а колишуть сонцедні.
А я красним слівцем, розгадую кросворди життя...
Загубилась, у лабіринтах питань зайшла в тупік ...
Стріляють ,вбивають, війна морить голодом дитя...
хрести, домовини, отруюють двадцять перший вік.
кидають мідяки, як собаці обгризлу кістку
з загашника ,несуть в офіру з чорного портмане...
ставлять на коліна, та тешуть тоненьку різку,
наказати, не слухняних за не послух кабаре.
свій ,серед своїх розпн'ятий на морозі і босий ...
Мужновладці ,пишуть солодкі закони для себе,
Щоб добре жилось .у.народу ,ламають зуб гострий...
Підпалюють, живу правду ,хай горить хата у тебе?...
Білий день ,як чорна ніч потопає у людській крові...
Покликані , у бій кривавий у спалені степи ...
Іде караван ,у пустині верблюди одногорбі...
На стрітення ,до воскресіння Месії -ідуть раби.
Регоче лукавий дурисвіт шпигунський вояка,
європейській шестірці диктує свої правила гри...
Вашінгтон ,у окулярах підтакує неборака...
Будує, вавілонську піраміду ,міф куди іти?...
А тим часом ,добрий цар розщедрився на мідяки...
Виточує ,на станку серп ,як блискавку серед грози...
Відкрив двері ,до Варшави, і пішки ,туди іти ...
Одні ,добровільно на війну,а інші у світи ...
До чого дожили ,для знищення штампуєм зброю ...
Людина , не людина, а орангутанг ,шипанзе...
Стала ворожнеча , розкол нема миру спокою.
Без моралі ,цінності , відсутнє духовне святе...
Ей ви там ,на верху хижі орли , сини бездари?!...
Ви людське життя ,гнобите без цукру і солі...
Скажіть ,,а чи не боїтеся небесної кари?
За материнські сльози, вдову ,сироти недолю.
Людина ,не живе ,а існує протухли речі...
Не доїдає, затягує ремінь, з липи п’є чай.
з усіх сторін ,б’ють під дих...у сльозі очі малечі,
страхіття війни ,мара ,ходить з автоматом бабай.
Велику думу ,думають вельможні пани панянки,
,на верху. у раді виспляться в теплі і добрі,
І не рубає, дрова для воєнної землянки.
І в мороз на ходу не їсть засохлі калачі.
О моя земле ,змучена вистраждана потом кров’ю,
На тебе плюють ,зайди ,заброди ,чухринці кремля...
чути плач ,рев,і стогін запрягли в кайдани долю...
яким курсом пливемо ,що тягне на дно корабля?
Вмирають села ,і в зажурі хата у кропивах...
Чорне вороння кр’яче ,несе сумну звістку з війни,
На колінах, в домовині вітаєм дочку сина,
Ховаєм ,молодий цвіт і ростуть дубові хрести.
Село ,топиться в болоті від сліз святого неба...
у столицю ,далеко завищений тариф на проїзд,
Місто мовчить, чекає милості...надія на себе,
Розкололось ,небо надвоє від напруги хмар гріз.
За тридцять срібних стріляють у спину із-за кущів
перевертень гвалтує жбурляє в обличчя каміння,
розбрат ,біда ,і горе від кремлівських шпигунів...
підняв ,руку брат на брата і гине цвіт коріння.
На голову ,немов обвалилась крижана лавина
а сніги засипали груди нема чим дихнути ,
кричу у світ ,рятуйте у біді Україна...
біль ,пекучий скажений у душі не дає заснути.
В людській подобі від жадності прогнила утроба,
Від лже новин ,осліпли, оглухли не чують, не бачуть ,
У верхушці як на базарі найновітніша мода?...
Вельможі ,роблять пір на весь мір хмеліють і скачуть.
Хтось марить ,славою, багатством яхтами віллами
А хтось, не знає ,як до завтра у злиднях прожити...
а в окопах ,стоять в зимову ніч під прицілами...
Воює кіборг, мріє на землі у мирі жити.
М ЧАЙКІВЧАНКА
ID:
804041
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 22.08.2018 14:20:31
© дата внесення змiн: 23.08.2018 09:51:30
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
нема добра і не буде ще гірше буде.доки буде стара система
