Я народився в жовтні восени.
І сіре небо вилилося в очі.
Приснились мамі мабуть гарні сни.
Бо в день з'явився, а не серед ночі.
Стелила бабуся рушник за порогом.
Дідусь приладнав над дверима підкову.
І нарікли в честь ангела - Олегом.
Було за десять днів це на Покрову.
Ну а Покрова - св'ято козаків.
То ж козарлюга виростав нівроку.
Брав приклад з старших двох братів.
Мав тато знами клопіт і мороку.
Спливло відтоді часу вже чимало.
Роки-птахи у вирій відлітають.
Бабусі з дідом і батьків не стало.
Вже сам я дід, онуки підростають
То ж на Покрову св'ято я люблю.
І цій любові зрадити невзмозі.
За Україну Бога все ж молю.
Цілую хрест козацький при дорозі.