Гойдалася Павутина десь високо на гіллі
У мене, каже, не життя – суцільне дозвілля:
Хочу в низ я опущуся до Бджоли на віконце,
Хочу – в небо полечу, світитиму як Сонце.
Легкий Вітерець примостився собі на ялині.
Задививсь на її вроду. Шепче Павутині:
- Тебе виткали, лебідко, не для праці важкої,
Ще не бачив красоти я у житті такої.
Тепер будемо ми в парі гойдатися, літати,
Що там у небі - на землі... Нам на все начхати...
А Град розсердився, як почув казочку не нову.
З ледацюгами такими він повів розмову.
- Розвелося, у нас бачу, лише одне ледащо,
Освіжу вас трохи градом, не питайте зА що...
30.10.2018