Му Мутянь - "Квітки опалої цвіт" (переклад з китайської мови)
Волію в беззвучнім серпанку купатись,
Неспішних мереживах плинуть тонких,
Дощу переливи усі позбирати —
На стріхах тихенько імла шелестить,
А потім назустріч удаль поринати,
Де пісню-зітхання вітри принесуть,
У танці беззвучності ніжність пізнати,
Збілілого цвіту опалість м'яку.
І навіть самотня доріжка, каміння,
Піщане водоймище і густий мох —
Все марить у полоні впалих квіток.
Дарунку їх білого кольору суть —
В таємних фантазіях тихого сну.
За руку так ніжно удвох поєднавшись,
Із квітом опалим у танці цей дощ.
Від пахощів квітки п'янкого дарунку,
На наших вустах її слід поцілунку.
О, лиш не будіт, не збудіть же її,
Прокинуться квітці опалій не дайте!
Дозвольте їй вільною на самоті
В повітрі кружляти, витати, пливти,
Щоб пісня у наших серцях і душі,
Усюди, мов з рідного краю лунала.
О, де цей життя невідомий нам рай?
Беззвучність цвітіння опалого чую...
Кохана, якщо ти бажаєш — давай
Назавжди у тайну імли поринати,
Відчути й пройнятись глибоко вкрай
Польотом і кольором квітки легкої.
А ти вся тендітна до мого плеча
Прилинь і її передзвони послухай:
"Вершини ти гір і річок береги
Навік якщо чітко у пам'яті маєш,
Усюди для тебе — це рідна земля
В якому ми цвіт, що у плинності грає."
Му Мутянь
9 червня 1925 року
