Один повітря ковток між нами
Це бій між поглядами й словами.
В що тепер вірити вже не знаю,
Я краще цілу війну програю.
Ти обрав спокій між ним і мною,
Ділитись ні з ким, тому з тобою,-
Воно десь зліва болить здається,
Твоє ще й швидко звичайно б’ється.
То як ти будеш мене топити?
Я можу вбити або любити.
Хоч зими ядерної не сталось,
Безмежна ніжність і біль змішались.
«Бажання вимкнути і закрити,
Знайти вологу, вбирати й пити…»
Запізно вчасні якісь зізнання,
Реальність – просто сумні вагання.
«Я в тебе є!» Але щось хвилює.
«Ти просто знай це!» Наш світ існує.
Присмаку пристрасті вистачає,
На почуттях всі повтори грає.
Один відсоток, а так лякає,
Та просто так воно не зникає!
Чотири слова - і серце стало.
Так, наче лезо раптово впало.
Та без обтяжуючих не буває,
Кількість німих кульмінацій вбиває.
Якщо це все було лише обманом,
Тоді, гаразд, «давай перестанемо».
