Рідна квартира
бродить будинком гола.
Білі пейзажі туляться у вікно.
Коли падінню градуса
заздрив долар,
Всесвіт поріс інієм-волокном.
Грудень, мов ліс,
хвойний, прийшов небритий:
сніжна щетина, відлигу в весни забув.
Кажуть в народі, краще
небитого битий.
Скупо кивнеш, хоч ліпше б цього не чув.
Туго легені
налиті рідким повітрям.
Не читаєш новини й живеш на нервах.
Снують заморожені привиди
миру за місто,
в ареали не розстріляних нетрів.
05-06.12.14