Поема
1
Вірю, що зміню світ.
Наскільки з Христом —
так буде.
Серце палає за гранню,
а той світ
у серці — чудо!
Мене не пропустять люди?
Вогонь, вбравшись в
одяг чистот,
ввіходить в серця —
і в народ —
і в народ —
і в народ —
щасливі серця літають
усюди!
Приймаєте владців, які
вас порочать?
Нещасні порочать.
Щасливо дивлюсь вам у очі
в Христі! —
щасливого слова всі хочуть
і щастя всі хочуть!
З влади щастя не кривляться.
Бо щастя
хочуть!
2
Як Вогонь для серця
віднайти
й звести персти! —
вікна моляться
й витягуються за хрести
цілувать небо!
а хати —
у теє ж небо відлітають
з простим
«прости»!
але хати
і Бога в серці мають…
і дивний знак для правоти
та й той
дерева споглядають!
Боже, прости.
Висотне —
з тріском
ницих проганяє!
Смиритись треба…
щоби світ цей
не мостив…
Господнє Слово, Ти
прости…
3
І світу я волаю — «Видихаю!»
От розумом змалюєте
поки мене не чуєте
(таки Бога не чуєте?)
а те не дихає
і не живе —
од краю неба
і — до краю!
Я — видихаю.
Гляну на хату —
й хату видихаю!..
і ті чумні з історій
що не знали
Тебе (й мене) —
«А якщо Дух
й з історій
видихає?»
а як аннали
а як анальні
і як аннали…
де ноги? голова? —
ну те й не знаєм.
Я, Боже, смиряюсь…
відійдіте, чорнобриві:
видихаю.
подобаюсь, милі?
Христос моя сила!
і Огонь, і Господь!
І каже дружина
«та вертайся…
додому заходь…
а що світ замерзає…»
Дихаєш: небо й земля —
з краю й до краю!
4
Бог видихає.
24.10.2018