Як зникну швидко й не помітять, Всі ті, кому віддав б свій час. Лиш зорі в темряві цій світять, Бо Бог давно забув про нас. Лечу кудись, хоч й на планеті, У край космічних берегів , Там де не було ще поетів І сотень красномовних слів. Та пасажирів тут мільярди, Літа рахують за вікном І все шукають собі правди, Та легко бути брехуном. Тут вибирають президентів, І ллється українська кров. Моря самотніх дисидентів... Куди ж поділася любов? Можливо, серед знаків й цифр, Ми втратили її давно. В моїх очах -- зірковий шифр, Пусте космічне полотно. 04.04.19 ©Стася (Максим Стаськів)
ID: 831885 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 06.04.2019 14:50:08 © дата внесення змiн: 06.04.2019 14:50:08 автор: Моряк
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie