І
Юрмі байдужій не пасують вірші,
а небайдужим випадає більше
іти в атаку на ворожий дот.
За мир уже воюють наші діти.
А от якби мені помолодіти,
то був би там, де й кожен патріот.
Нема кому інакше як народу
відстоювати волю і свободу.
Але немає щастя на землі.
Були більшовики і комуністи,
колаборанти і сепаратисти,
а нині - – українські москалі.
ІІ
Якщо ізгої запалили хату,
не забуваймо місію свою.
Московію ніяк не подолати
інакше як у рівному бою.
Не подарує доля як на таці
і ложку меду, і любов до праці,
і карму серця, і тепло долонь...
Не дай то, Боже, жодному бурлаці
за пайку їжі гинути в атаці
і йти за Україну у вогонь.
ІІІ
Не ганю тих, у кого карта бита,
але не граю за «команду Зе»,
яка таємно в Рашію повзе...
Не допікайте, пацифісти ситі.
Я каюсь, що і Жукова валити,
а заодно і Гепу – не везе.
Мене такого народила мати.
І може й мушу дітям нагадати,
які то є герої на війні.
Але даруйте чесному мені,
що й досі я не міг завоювати
почесне право на свої пісні.
Не треба тобі, друже, молодіти, щоб стати в стрій. І так - нівроку! Прочесав лжедмитрія! 
