Сидить кобзар при дорозі тай думу співає...
Про те, як Богдан славетний ляха проганяє!
Ллється дума понад степом, аж за Темний яр,
Сагайдачний веде Військо супроти татар...
А за лісом, за горою Гонта точить ніж,
пан прокинеться під ранок - а у ніжках дріж...
...ходять правнуки героїв, ходять по землі...
Кліпають очима мовчки, наче як ві сні..
Затулили очі й вуха, дух свободи - ГЕТЬ!
В серцях пусто, в душі тихо - пут не розірвать..
А та земля - стара мати, любить їх усіх,
та вкриває крилоньками на продовж доріг...
Де ви, де ви божі люди - кобзарі сивії?
Де той вітер, що примару з України звіє?
Де та дума кобзарева, пісня вікова?
Де мелодія у серце, де тії слова?
Липень, 2018.
