Так трішки літа залишилось:
Щось гомонять собі птахи,
Росою ще отави вмились,
Туман розлігся на дахи.
Хизують барвами химери,
Хмарок обвислих над ставком,
Їх підпудровують гримери,
Пробігши сірим беріжком.
Та сонце дихає в напрузі,
Ріллю цілує за селом,
Там хміль пахучий, на окрузі,
Своїм виблискує чолом.
Ще все живе - барвисто чисте,
В ключі задиристих качок,
Ще достигає цвіт - намисто,
У недописаних казок.
В них оксамитова малина,
Вуста малює до зорі
І коротає час свій днина,
В сумній лелеці на ріллі.
Тепло викручує сорочку,
Терпкому меду на житах,
Готує дуб старезну бочку,
Що загубилась у літах.
У ній заквасить синь небесну,
Змішавши всі земні смаки,
В них пекторалі й світ чудесний
Кладуть картини у сумки.
Так трішки літа залишилось...
(С) Леся Утриско
Колоритно, образно, цікаво, Лесю! 
