Кохання знов торкнулося душі.
Кров забурлила, ринула по жилах,
Слова самі складаються в вірші,
Вірші із слів, які ти говорила.
Я слухав їх і вражений мовчав.
Твоя рука в моїй руці тремтіла,
А хвилі набігали на причал
Про щось із ними галька шепотіла.
Твій голос в душу, серце проникав.
Я подих відчував і запах тіла,
Він полонив мене, зачарував,
А трунок губ, як вишня переспіла.
Гучніше серце билось за прибій,
Першило в горлі і в душі щеміло.
Від хвилювання був я сам не свій
Від почуттів усе єство горіло.
Червлений місяць виглядав з-за хмар,
Цікавість стид таки перемагала.
Я з твоїх губ збирав отой нектар,
Яким мене навік причарувала.
16. 09. 2019 р.
Ой, друже! Та кращого засобу чим пятизірковий коняк, світ ще не придумав! Ним лікуюсь і ним надихаюсь. Особливо рекомендовано приймати вдвох.... Попре все! І поезія теж!!!
В риму та зримо, Мирославе! Молода кров бурує, шумує та закипає! Раджу все ж приймати аспірин... 
