ми з тобою наполовину закохані
наші ранки чекають на вечір
і серед цієї згорілої осені
ми цілуємось коридорами втечі
ми з тобою наполовину живемо
у розхристанім тілі й душі
і торкнувшись одне одного ревно
сміємося всупереч глуздові
ми з тобою наполовину втрачені
в цьому світі явищ строкатих
де прийдуть ще і наші дні
та себе ми не станемо шукати
ми з тобою наполовину будемо
так по швах розривати не вперше
всі шляхи щоб скотились на дно
але в нас на обох одне серце