В ній не хочу повністю нічого,
Мене не хвилює ніщо на світі,
Усмішка жінки чи пахучі квіти.
Моїм єством керує перст Бога.
Зосереджуюсь, часом є змога.
Не вірую в буття штучні міти,
Суспільство усе ними тішить.
Скидаю із пам'яті зайві блоги.
Мастак всім управляти в тілі,
Шукаю дорогу за межі Землі,
Все вирішити можливо сміло.
Виходжу з неї в гріховній імлі,
Гризуть вперто сумнівів молі,
Тривожно стаю у надії ріллю.
(Сонет)
31 липня 2009 р.
