Геннадію Барановському І яскравого дня, йде за розкладом сніжна зима,
Зачудовано сніг заскрипить, небеса так пронизливо сині.
І у пісні у тій, що зима наспівала сама
Не чарує краса, лиш тривога панує віднині.
Я не хочу, щоб згинув хто-небудь у тому бою.
Хай вернуться живими, обіймуть і батька і сина.
Рветься серце з грудей, стисло горло – у тому строю
Покоління усіх, тих, кому не байдужа Вкраїна.
Йдуть команди на схід і міцніше за навіть броню,
Сприйняття, що не буде сміливців – загине країна.
Перед вами в боргу і молитвою світ бороню…
Й свято вірю, що буде усе Україна.
Повернуться лелеки весною до рідних країв,
Принесуть немовляток родинам і дочку, і сина.
Пам’ятатимуть завжди всіх тих, хто цей світ боронив.
Шепотітиме тихо птахам колискову калина.
