кругом вирує паморока-мла,
на тлі екранів посивіли вікна,
на світ дивитись крізь новинні ікла,
мов крізь кімнату скривлених дзеркал
ніхто нікого чути не спішить,
собаки брешуть – каравани ходять,
в народу з паперової свободи
папір обухів тішить і шуршить
напнувши мітри, куклі і чалми,
їдять паски як праведники з раю,
яриться свято, й поле догорає,
і вже не вперше пир під час чуми
тече усе, крім спалених лісів,
крім присмерків душі, дощу із неба –
і многогрішний час тебе́ без те́бе,
і вірші ненаписані у стіл
(17.04.2020)
