Хрести сіріють невисокі,
Шатром жалОбним – небеса…
Тут Пам’ять ходить чорноока
І спогад болем воскреса.
Тут спочивають серед тиші
Під брунькоцвітами бузків
Найближчі, любі, найрідніші -
Оті, хто істинно любив.
В житті пізнали праці втому,
Плекали, гріли дітлахів…
З гостин життя пішли додому –
У вічний сон – поміж бузків.
Могилам рідним уклонюся,
І запалю живу свічу,
І щиро Богу помолюся,
Сльозою серце обпечу…
Вклонюся низько тату й мамі,
Їм наша пам’ять – вічний храм,
- За все вам дякую, кохані,
Онукам пам’ять передам…
Прошу, як можете, пробачте,
В житті сказати не змогла…
А вишня білим цвітом плаче,
Де мати молода ішла…