Сховались ластівки під стріху,
Розлився смерк гірким вином –
Вже впала ніч, і стало тихо.
Вже вщухнув вітер за вікном.
Весь білий світ – немов зомлілий.
Урвався темряві терпець –
Порозкривалися могили:
Під кожним деревом – свій мрець.
Чиїсь давно забуті долі
Блукають в пошуках життя.
Вони – без радості і болі –
Нас кличуть – із невороття...
Став місяць кволим і безсилим,
Йдуть геть всі тіні манівцем...
Колись – під деревом похилим –
І я стоятиму мерцем.
