НЕСУ В ВІДЕРЦІ СОНЕЧКО
Десь заблудився вітер в пів-дороги,
Приліг спочатку в китицях бузку,
Втомились в пустунця і руки й ноги,
І я відрце сонечка несу
Для квіточок, метеликів та бджілки,
Скупатись щоб у променях могли,
Танком кружляли між розлогих гілок
І гомоніли в чубчиках трави
Я розіллю те сонечко на маму,
На татуся і на свою сестру,
Щоб усмішок не було їм замало,
Ще й смайлика до цього залучу
Беріть, мені не шкода анітрішки,
Вгощайтесь всі, його по вінця тут!
А я бабусі висиплю на кіски,
Щоб не шукала фарбу золоту.
18.06.19.
Н. Карплюк- Залєсова
