Усі ми гості в цьому світі,
Прощатись з ним прийде пора.
Кому у зародку, в цвітінні,
А кому в самі вже жнива.
......................................
Покинув дім і полетіла,
У небо вже твоя душа.
Пташина жалібно співала,
Тихіше люди, тихо, ша.
.......................................
Просив хоч день я ще прожити,
Щоб зміг покаятись в гріхах.
І Отче наш проговорити,
Як не устами, хоч в думках.
......................................
Великі статки і багатство,
Усе пусте, усе ніщо.
Коли відходиш в Боже царство,
Багач, бідняк ти все одно.
Багатство все у вірі Божій,
Її ми можемо надбати.
Щоб на великім суді Божім,
Було себе чим оправдати!
.........................................
Живи в смиренні і любові,
До Бога нашого Отця.
Інакше Вічна пам'ять твоя,
Не варта й мідного гроша.
.........................................
Спасибі Вам, хто завітав,
Для мене - це вже св'ято!
А за життя я і не знав,
Як значить це багато!
.........................................
Вона співала в церкві в хорі,
Та прославляла там Хреста!
Тепер немає сил ні волі,
Щоб розімкнути хоч уста.
.........................................
Відшуміли дерева, відлетіли літа,
Закрилися очі, зімкнулись уста.
Зажурені рідні і хата пуста,
Вічная пам'ять на вічні літа.
...................................................
Він не помер, він буде жити,
В піснях, поемах і серцях.
Він той хто вмів горілку пити,
Без неї жити просто жах. ..............................
Як лебеді разом життя прожили,
І в радості й горі трималися купи.
І в царство небесне разом пішли ,
Тримаючись разом за руки.
.............................................
Він все віддав за Україну,
І найцінніше все життя.
І плаче небо без зупину,
Таким не має забуття!
......................................
Казали він ще міг би жити,
Якщо б не йшов на ту війну.
А так у небо журавлем злетіти,
Героєм стати випало йому.
........................................
Лягла на стіл не моя карта,
Не дама черва чи бубна.
А дама вина або хреста,
І в цьому моя є вина.
.......................................
Червону троянду колючу і гарну,
Яка розпустила лише пелюстки.
Цнотливу іще, граційну й прекрасну,
Зірвали безжально сили пітьми.
Їй би в саду квітнути райськім,
Ароматом своїм п'янити весь рай.
Та не доля її на банкеті весільнім,
На могилі розділить весільний коровай.
...........................................................
ID:
886086
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 16.08.2020 12:30:30
© дата внесення змiн: 27.08.2024 12:43:26
автор: Горбаль Василь
Вкажіть причину вашої скарги
|