Що з нами сталось? Як забули все?
Прощаєм навіть те, чого не можна!
Москва для нас одвічно смерть несе,
Вона жорстока, підла і безбожна!
Це та орда, що ще з часів Руси
Міста палила наші і вбивала,
А своїм звірством у Петра часи
Святих на небі навіть шокувала.
Батурин був зруйнований до тла,
Всі жителі порубані шаблями,
А на плотах, Дніпром, пливли тіла
З розп’ятими, на палях, козаками.
А потім Катька зруйнувала Січ
І вільний люд зробили кріпаками.
Нас ввели в кому і впродовж сторіч
Гнобили та знущалися над нами.
Нас обікрали, обібрали геть –
Історію і церкву, назву нашу,
Бо тільки наша історична смерть
З Московії могла створити «рашу».
Забороняли мову безліч раз,
Літописи палили, стародруки,
Так було в царський і в радянський час,
Чинили злочин московитів руки.
Вони у них по лікті у крові!
Якби їх жертви в двадцятому сторіччі,
Зібрати разом й скласти у рові,
То рів би землю опоясав тричі…
Але нащадки тих чия рідня
Здихала в муках від Голодомору,
Російською спілкуються щодня
Без мук сумління, каяття, докору.
Нащадки тих, хто в тюрмах, таборах
Поклав життя за волю і свободу
Віддали голос свій на виборах
Фактично ворогам свого народу.
Що з нами сталось? Ми забули все!
І навіть те, що йде війна на Сході.
Погибель нам Московія несе,
Якщо не буде єдності в народі.
Нема братерства і нема рідні!
Онтологічний* ворог московити, –
Це пам’ятати треба день при дні,
Якщо в своїй ДЕРЖАВІ хочем жити!
* Онтологічний ворог – тобто такий, з яким неможливо домовитись ні про що. З ним неможливе примирення, позаяк відсутнє поле для домовленостей.
11. 11. 2020 р.
