Він повернувся. Він тепер між нас,
Стояти буде в центрі, просто неба.
Над ним ні світ не владний вже, ні час.
А нам, як жити, думати ще треба.
Глядіть на нього маємо й питать:
«Я гідний громадянин свого краю,
Не перевертень, не манкурт, не тать,
Не той, хто каже «моя хата скраю»?
Усе роблю, щоби цвіла, як сад,
Щоб мову солов’їну розвивала
Моя країна й з іншими у ряд
У всій красі своїй і славі стала?»
В належний час до нас борець вернув,
Потреба є про себе нагадати,
Про те, де жив і ким для краю був,
На що усе життя своє потратив.
Побачить, йтиме, пам'ятник дитя,
В батьків спитає: «Хто є цей Зіновій?»
«Він, - скажуть, - той, хто дав за те життя,
Щоб жив ти в Україні – вільній, новій».
08.11.2020