Захопивши, в оберемок, всю красу,
Осінь поспіша на луг.
Клену дарувала шапку золоту,
Нарядила в шовк беріз-подруг.
Обережно підступила до калини,
Що росла на березі ріки.
Жовтого й червоного наполовину,
Кинула як в ті роки.
Поганяла вітром хмари в небі,
В далину понесла шмаття сіре...
Захопила і промінчик теплий,
Щоб не охолонуть від зневіри.
Ворожінням своїм чаклувала,
Закружляла в танці золотому.
Й не тужила, а пісні співала,
І не думала, а що ж буде потому.
Що на зміну в льодянім жупані,
Сніжная зима упевнено прийде.
Все навколо у бузковому тумані...
У сніги сріблясті замете.
Бродить осінь, хороводи водить,
Дні вже пораховані її.
У житті не випадково все приходить,
Темінь ночі змінять дні ясні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895331