Попрощалась осінь вранішнім дощем,
Краплею росою впала під кущем.
Потім запросила у гості сніги,
Щоб не сумували люди навкруги .
Відчинила двері сестричці зимі,
Спогади дитинства ожили в мені:
«Укутали землю білі килими,
А у хаті пахнуть мами пироги»
Все це проминуло, ніби не було,
Та в душі щось тепле, тихо ожило.
Ніжно посміхнулась, діток обняла,
Бо тепер вже мамою, стала я сама.
І тепер вже пахне дітям мій пиріг,
І кортить торкнути їм холодний сніг.
Дивимось в віконце, сніг тихо лягає,
Так зима тихенько землю огортає.
По біленькій ковдрі котик наш стрибає,
Всю родину нашу цим він звеселяє.
Так прощалась осінь з нами навкруги,
В спогадах лишила злато килими.
Надія Гуржій
30,11,2020р
