Канва стежок у нашому ліску –
Мов на долоні перехрестя ліній.
Дає мені надію боязку,
Кохані очі стріну на стежині.
Тропу шукаю – лісову, в’юнку,
Сліпучо-сонячну, як синь - бузкову.
Тріпоче вітер квіти у вінку:
Зіткнуться долі ваші випадково…
Безсило упаду в траву м’яку,
У лісове квітуче розмаїття:
Розходяться дороги пережиті,
Як же знайти нам стежечку вузьку?
… По бездоріжжю йду та по піску,
(Шукаю, ніби голку в купі сіна!)
Духмяна ніжність, що до мене лине,
На жаль, не перехрестя наших ліній –
Плач соловейка в синьому бузку.
/Надихнула картина латвійського художника Яна Барткевича «Бузковий ранок»./
ТРОПА, и, жін. Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка. Наказав [грек> Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393); За Яриною ніхто не кинувся до самого ранку. Тим часом вона все дальше заглиблювалась у ліс, тримаючись звірячої тропи понад Дніпром (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 345)
спасибі... дуже приємно
