« Смішне перо не в гусака...»
Перифраз
Іноді можна вгодити усім...
Отже, ваяй і видумуй
«вічне і вумне»... і що не посій,
а опиняєшся серед месій –
вуду словесного шуму.
Що не кажи, а таки, читачі
явно очікують рими
оригінала, аби уночі,
може й собі, як усі діячі,
сіяти неповториме.
Хоч і буває – той самий сюжет,
ляпи і тропи знайомі....
наче смакує і мій вінегрет
як не поетка, то інший поет
дуже й не дуже відомі.
Зайві сьогодні у цьому кіні
рупори і мегафони,
інші видовища вже у ціні
і на арену виходять смішні
авгури, пірри, нерони.
Надокучають пророки юрмі...
візії мови... цитати...
нащо світити сліпим у пітьмі?
Нині богема собі на умі, –
чим би іще дивувати?
І завдяки еволюції рим,
йде діалектика слова
та аплодує своє і своїм...
лине архаїка... віється дим...
класика майже готова.
Диковина гарантує дива...
і заяложене має права,
і несказанне – отрута...
і туманіє моя голова,
поки читаю забуті слова,
суті яких не збагнути.
Браво! У захваті від Вашого сарказму. Браво! 
