від тутешньої води
у тебе ламке волосся
яке спадає з гребінця
волосина до волосини
і обвиває мій сон про тебе
точніше колись спадало
з тих пір на підлозі
не залишилося
жодної волосини
так само як і на ліжку
чи в розворотах
твоїх улюблених книжок
ніде не залишилося ні волосини
і я блукаю кімнатами мов кіт
господар якого не повернувся додому
чим безкінечно познущався з тварини
і чого та йому ніколи не пробачить
переступаю мов трупи
пусті келихи і
стаканчики з-під йогуртів
шукаю хоч одну з твоїх волосин
знаходжу наші фотографії
твої туфлі з відірваними набойками
недоїдені пластівці у коробці
але мені потрібна
всього лише волосина
щоб зв’язати думки
ніде не знаходжу її
