Забарився грудень завітати,
Віз на сани ще не поміняв,
Ще болото носиться до хати
І не утворився льодостав.
Ще усюди править хмура осінь,
Під копитом не дзвенить земля.
Замість снігу, дощ мрячить і досі
Та звисає бісером з бриля.
Монотонно хвиля б’ється в берег,
Тихий шепіт сонної ріки.
І не чути очерету шерех,
Він свої замолює гріхи.
Де ж той грудень і його прикмети, –
Коли груддям скована земля,
Лід на ріках, снігу перемети,
Бо вже січень дивиться здаля.
Та йому вручити естафету
Грудень поки зовсім не спішить.
Не міняє сани на карету,
Мабуть досі в осені гостить.
27. 12. 2021 р.
