ЗИМОВА КАЗКА НОВОРІЧНА
Зима із інію собі кожух пошила.
Пухнастим снігом низ обторочила,
На комір з хутра причепила брожку,
От тільки геть стопталися сапожки.
Легку хустинку із метелиці зв'язала,
Прозору ніжну ,що з рук висковзала,
А потім назбирала із бурульок льоду
І гудзиків пришила хороводи.
З сніжинок ніжних кружива наткала,
Із них спідницю пишну змайструвала.
Стомилася,зварила чай з малини
І спать лягла в свої пухкі пирини.
Мороз давно у зиму закохався,
І цілий вечір в вікнах любувався,
Сапожки нові цілу ніч її кував
І під ялинкою в дворі їх заховав.
На вікнах написав листа узором,
Що шле він їй перлин сто штук прозорих,
На новий рік дарує їй сапожки
І запашної ,ніби мед, морошки.
Просив,щоби його не забувала,
Щоб цілу зиму у рукаві тримала,
Але пускала трохи погуляти,
У лісі, в полі лузі й біля хати.
Зима той лист ще зранку прочитала,
Дарунок хутко під ялинкою дістала,
Приміряла сапожки й так зраділа,
Що все навкруг посирібрила.
З спідниці сипались кругом сніжинки,
З кожуха іній на дерева,як пушинки,
А хустка тонко лід над річкою вкривала,
Зима нам НОВИЙ РІК приготувала.
.(УСІХ ЩИРО ВІТАЮ!!!Бажаю, щоб
збувалися усі бажання як у казці)
