"Твої очі, для яких я завжди був жаданим,
сумно ховаються під тремтячими повіками,
тому що наше кохання згасає."
І потім вона:
"Хоч наше кохання згасає, давай постоїмо
Край озера на давнішньому березі ще раз,
Укупі в цю годину злагоди,
Коли жалка натомлена дитина, Пристрасть, заснула:
Якими дальніми здаються зорі, і який далекий
Наш перший поцілунок, і ох, як постаріло моє серце!"
В задумі вони ступали разом на пожухле листя,
Коли поволі той, чия рука тримала її руку, відповів:
"Пристрасть не раз спустошувала наші заблукалі серця."
Навколо них був ліс, і жовте листя
Опадало, як непритомні метеори у пітьму, і якось
Кролик, старий і немічний, прошкутильгав по стежці;
Минала їхня осінь: і зараз спинилися вони
На березі безлюднім озера ще раз:
Обернувшись, побачив він, вона несе зів'яле листя,
Зібране тихо, зарошене як її очі,
На грудях і в волоссі.
"Ах, не плач, - сказав він. -
Хай ми втомилися, чекає нас кохання інше;
Зненавидіти й покохати через непевний час
Належить вічно нам; наші душі
Закохуються, й завжди розстаються.
William Butler Yeats Ephemera
'Your eyes that once were never weary of mine
Are bowed in sorrow under pendulous lids,
Because our love is waning.'
And then she:
'Although our love is waning, let us stand
By the long border of the lake once more,
Together in that hour of gentleness
When the poor tired child, Passion, falls asleep:
How far away the stars seem, and how far
Is our first kiss, and ah, how old my heart!'
Pensive they paced along the faded leaves,
While slowly he whose hand held hers replied:
'Passion has often worn our wandering hearts.'
The woods were round them, and the yellow leaves
Fell like faint meteors in the gloom, and once
A rabbit old and lame limped down the path;
Autumn was over him: and now they stood
On the lone border of the lake once more:
Turning, he saw that she had thrust dead leaves
Gathered in silence, dewy as her eyes,
In bosom and hair.
'Ah, do not mourn,' he said,
'That we are tired, for other loves await us;
Hate on and love through unrepining hours.
Before us lies eternity; our souls
Are love, and a continual farewell.
ID:
946016
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 25.04.2022 17:38:17
© дата внесення змiн: 27.04.2022 00:59:09
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
Мало перекладів цього поета...
