Як завжди на острові Блакитна сіть моря
захищає від чужих впливів а тому розцвітає
квітка без коріння на пісках розуму
Мури високі, хоча тубільці ніколи
не допускали думки що існують інші світи
якщо існує досконалість
вона повинна бути єдиною
Отож тут немає повстань
багатства і страждань
вулиці прямі
будинки однакові
діти народжуються
старі люди вмирають
на високій вежі
б'ють куранти
до сну
крім цього праця
З сонячного царства вигнані фантоми
скорпіони таємні докори сумління
єдине божество безмовне золота не обіцяє
Правлять філософи які добре знають
все про перворідний гріх порочної натури
про пекло бажань і пекло свободи
тому вони побудували місто
місто без історії
тут немає тіней предків
немає ілюзії раю
тіні надії
Хроніки розповідають одного разу якийсь чоловік
втік з утопії зробивши вночі пліт
і море прибило його до справжньої землі
ніхто не скаже з яким хвилюванням дивився
житель утопії
на життя інших людей
на їхню приватну власність війни торгівлю і повстання
випадкові долі відсотки від капіталу
а над усе
що всі були різні
як світи
як комети
але він швидко навчився добре заробляти на позиках
збудував будинок з садом одружився з товстушкою
завів наложниць багато дітей непотрібне майно
шмагав невільників часто пиячив грав у кості по-просту жив як людина
але агенти утопії агенти порядку
впіймали його і повернули на рідний острів
щоб покарати
зідрали з нього шкіру щоб довго конав
прив'язаний до стовпа за мурами міста
Утопії розростаються їх все більше
на недосяжних островах за великими мурами з води
або каменю або тільки з дроту
однак єдина надія що земля вибухне сміхом
і зруйнує міста сонця на пісках розуму
щоб колись здивували археологів прямі вулиці
канали руїни веж палаци філософів
однакові будинки і покірні кістки
Zbigniew Herbert Pan Cogito a utopie
Zwykle na wyspie Błękitna sieć morza
chroni od obcych wpływów a więc rośnie w górę
kwiat bez korzeni na piaskach rozumu
Mury wysokie choć tubylcy nigdy
nie przypuszczają że są inne światy
jeśli jest doskonałość
to musi być jedna
Więc nie ma tutaj buntów
bogactwa i nędzy
ulice proste
domy takie same
dzieci się rodzą
starcy umierają
z wyniosłej wieży
bije dzwon
na sen
poza tym praca
Ze słonecznego państwa wypędzono cienie
skorpiony tajemnice udręki sumienia
jedyne bóstwo milczy złoto bez obietnic
Rządzą filozofowie ci naprawdę wiedzą
wszystko o pierworodnym grzechu skażonej naturze
o piekle marzeń i piekle wolności
więc zbudowali miasto
miasto bez historii
nie ma tu cieni przodków
nie ma złudy raju
cienia nadziei
Kroniki mówią że raz pewien człowiek
uciekł z utopii sklecił tratwę nocą
i morze go przygnało do ziemi prawdziwej
nikt nie opowie z jaką trwogą patrzył
mieszkaniec utopii
na życie innych ludzi
na ich własność prywatną wojny handel i bunty
przypadki losu procent od kapitału
a nade wszystko
że każdy był osobno
jak świat
lub kometa
lecz wkrótce przywykł zbił spory majątek na lichwie oczywiście
zbudował dom z ogrodem ożenił się z grubą kobietą
miał nałożnice mnóstwo dzieci niepotrzebnych sprzętów
smagał niewolników często się upijał grał w kości
po prostu żył jak człowiek
lecz agenci utopii agenci ładu
pojmali go z powrotem na rodzinną wyspę
aby doznał kary
odarto go ze skóry konał bardzo długo
przywiązany do pala za murami miasta
Utopie rosną w górę jest ich coraz więcej
na wyspach niedosiężnych za wielkim murem z wody
albo z kamienia albo tylko z drutu
więc jedyna nadzieja że ziemia wybuchnie śmiechem
i zburzy miasta słońca na piaskach rozumu
by potem archeolog podziwiał proste ulice
kanały ruinę wieży pałacu filozofów
takie same domy i posłuszne kości
За цим насмішником СРСР не визнав право бути,не тільки його поезія, але і його ім'я було під забороною.
