Як я почув на схилі дня, що мене кличуть до столиці приймати оплески,
не стала ніч щасливою для мене,
І коли я бенкетував, або коли здійснились мої плани, тоді я теж
не став щасливим,
Але той день, коли я встав ще до світанку з ліжка цілком здоровий,
зміцнілий, і співав, вдихав п’янкий осінній вітер,
Коли дивився, як в ранковім світлі на заході розтанув повний місяць,
Коли я берегом блукав один, роздягнений купався, сміявся
до холодної води, дивився, як заходить сонце,
І коли думав я про те, що найдорожчий друг, моє кохання, вже на шляху
до мене, О я тоді щасливим був,
О був тоді солодким кожен подих, і в день той їв я найсмачніші страви,
і непомітно промайнув той день чудовий,
І вслід прийшов мій друг, такий же радісний, у цей же вечір,
І уночі, коли все сталось, як завжди, я чув, повільно хвилі котяться
на берег,
Я слухав шурхітливий шерех води й піску, вони, як і належить, цим шепотом
мене вітали,
Під однією ковдрою зі мною в холодну ніч спав той єдиний, кого
кохаю найсильніше,
У тиші під ясним осіннім місяцем своє обличчя він схилив до мене,
Його рука лягла мені на груди – в цю ніч я був щасливим.
Walt Withman WHEN I HEARD AT THE CLOSE OF THE DAY
When I heard at the close of the day how my name had been receiv’d with plaudits in the capitol, still it was not a happy night for me that follow’d,
And else when I carous’d, or when my plans were accomplish’d, still I was not happy,
But the day when I rose at dawn from the bed of perfect health, refresh’d, singing, inhaling the ripe breath of autumn,
When I saw the full moon in the west grow pale and disappear in the morning light,
When I wander’d alone over the beach, and undressing bathed, laughing with the cool waters, and saw the sun rise,
And when I thought how my dear friend my lover was on his way coming, O then I was happy,
O then each breath tasted sweeter, and all that day my food nourish’d me more, and the beautiful day pass’d well,
And the next came with equal joy, and with the next at evening came my friend,
And that night while all was still I heard the waters roll slowly continually up the shores,
I heard the hissing rustle of the liquid and sands as directed to me whispering to congratulate me,
For the one I love most lay sleeping by me under the same cover in the cool night,
In the stillness in the autumn moonbeams his face was inclined toward me,
And his arm lay lightly around my breast – and that night I was happy.
ID:
952620
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.07.2022 00:09:58
© дата внесення змiн: 08.07.2022 00:09:58
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
