Доленька лиха прийшла,
Україно-мати,
І тебе в полон взяла,
Щоб у нім тримати
Безпощадно кожен день,
Кожную годину,
Кожну мить? Та ти лишень
Не здавайсь. Без впину
Проти неї ти борись
І борись щосили.
Їй нізащо не корись,
Доки до могили
Все ж її не заженеш
Повністю, до краю,
Бо із нею не прийдéш
Ти до долі-раю,
Із якою прагнеш жить
Кожний день, щомиті,
Позабувши, як тужить
І страждати. Миті
Дивовижні, чарівні
Ці прийду́ть, настануть
Наяву, а не у сні,
А лихі розтануть,
Наче сніг, немовби лід,
Та уже навіки.
Лиш тобі боротись слід,
Та щосил. Повіки
Ти годину цю лиху
Все ж не подолаєш
На життєвому шляху,
Як не докладаєш
Всіх зусиль, які в тобі
Є. Борись! І зможеш
Подолати в боротьбі
Все. Ти переможеш.
Євген Ковальчук, 17. 12. 2021
