Збіґнєв Герберт ПІЗНЬООСІННІЙ ВІРШ ПАНА КОГІТО ДЛЯ ЖІНОЧИХ ЖУРНАЛІВ
Час опадання яблук листя уперто зелене
вранці туман повільно розсіюється в повітрі
меду останні краплини перший багрянець кленів
вбита лисиця на полі розстріляного світу
Яблука йдуть під землю голі дерев скелети
ховається в бруньках листя і перегуки дерев
зараз розбірливо чути як котяться планети
і наче більмо на око вибрався місяць наверх
Zbigniew Herbert Późnojesienny wiersz Pana Cogito przeznaczony dla kobiecych pism
Pora spadania jabłek jeszcze liście się bronią
rankiem mgły coraz cięższe łysieje powietrze
ostatnie ziarna miodu pierwsza czerwień klonów
zabity lis na polu rozstrzelana przestrzeń
jabłka zejdą pod ziemię pnie podejdą do oczu
zatrzasną liście w kufrach i odezwie się drewno
słychać teraz wyraźnie jak planety się toczą
wschodzi wysoki księżyc przyjm na oczy bielmo