Моє ремесло чи печальний дар
Проривається в ніч безмовну
Коли тільки місяць чманіє,
І лежать коханці зрадливі,
Обійнявшись з своїми печалями,
І творю я пісенне слово
Не для амбіцій чи хліба,
Для чванства чи торгу чарами
На сцені з слонових бивнів,
Не для публічних виплат
Від сердець найбільш скритних.
Не для пихатих чвар,
Під місяцем невгамовним
Я словами папір забризкав
Не для мерців знаменитих
З їх псалмами і солов’ями,
А для закоханих, що руками
Обіймають столітні печалі.
Хто ні плати не дасть, ні слави,
Не гадатиме ремесло чи дар.
Thomas Dylan IN MY CRAFT OR SULLEN ART
In my craft or sullen art
Exercised in the still night
When only the moon rages
And the lovers lie abed
With all their griefs in their arms,
I labour by singing light
Not for ambition or bread
Or the strut and trade of charms
On the ivory stages
But for the common wages
Of their most secret heart.
Not for the proud man apart
From the raging moon I write
On these spindrift pages
Nor for the towering dead
With their nightingales and psalms
But for the lovers, their arms
Round the griefs of the ages,
Who pay no praise or wages
Nor heed my craft or art.
