Шість тисяч мов існує в світі.
Щорічно з них якісь зникають,
В безжальні мововбивчі сіті
Безповоротно попадають.
А українська - не дрімає.
Тенета сплетені обходить.
Вона безсмертне тіло має.
Над нею завше сонце сходить.
Так, їй ножа не раз встромляли
У теплі і відкриті груди,
Прокльони у лице жбурляли,
Вливали в жили зимний грудень.
Та вона витримала все це.
Зуміла слів нових наткати.
Дзвенить, мов навесні джерельце,
Блищить, як золоті дукати.
Не піддається чорній тліні,
Цвіте, як соняшник у літі.
І її «Слава Україні!»
Луна сьогодні по всім світі.